Дехто вважає, що робити щось гарне — призначення жіноцтва. Певно, так воно і є, адже навіть у строгій і заклопотаній бізнес-леді криється чи вишивальниця, чи художниця, чи швачка… Варто лише наполегливо взятися до цікавої справи і талант прокинеться в кожній. Так раптово загорілася бажанням в’язати юна тернопільчанка Інна Дубова, роботи якої нині знають і люблять не тільки у її рідному місті. Про цікаве хобі та секрети успіху юної майстрині наша з нею розмова.
Дехто вважає, що робити щось гарне — призначення жіноцтва. Певно, так воно і є, адже навіть у строгій і заклопотаній бізнес-леді криється чи вишивальниця, чи художниця, чи швачка… Варто лише наполегливо взятися до цікавої справи і талант прокинеться в кожній. Так раптово загорілася бажанням в’язати юна тернопільчанка Інна Дубова, роботи якої нині знають і люблять не тільки у її рідному місті. Про цікаве хобі та секрети успіху юної майстрині наша з нею розмова.
— Інно, я особисто є прихильницею твоїх в’язаних виробів, вони красиві, оптимістичні, а головне — зроблені так якісно, що комар носа не підточить. Певно, ти в’язальниця з великим досвідом?
— Зізнаюся, що в дитинстві і в підлітковому віці в’язати, шити, вишивати не любила, неохоче бралася за це на уроках трудового навчання. Але приблизно два роки тому на одному з Інтернет-сайтів я побачила гарні в’язані вироби, зацікавилася технікою їх виготовлення, захотілося спробувати себе у рукоділлі. Тоді була осіння пора — холодна, незатишна, щоб зігрітися і потішити себе, я вирішила зв’язати собі тепленький і м’який шарфик. Він був моїм стартом у в’язальному марафоні. Згодом мені захотілось ускладнити техніку в’язання, творити щось цікавіше, я почала підшукувати гарні візерунки.
— Твоїм коронним виробом є в’язане намисто. Ідея його створення твоя власна чи унаслідувала чийсь досвід?
— Коли шукала різні в’язальні цікавинки у журналах та Інтернеті, якось натрапила на гарні в’язані намиста, за стилем вони різнилися від моїх. Це була любов з першого погляду, одразу захотілося взятися за гачок і сплести для себе таку прикрасу-втіху. Щоб навчитися в’язати схоже намисто, спочатку вирішила наловчитися робити окремі деталі: в’язати квіточки, обв’язувати нитками намистини. Це дуже кропітка робота, потребує терпіння та наполегливості. Але, як кажуть росіяни, “если долго мучиться, что-нибудь получится”. Невдовзі я створила чудернацьке намисто з п’яти обв’язаних намистин яскраво-зеленого кольору. Його подарувала подрузі, хотілося потішити близьку людину і дізнатися її думку про виріб. На щастя, товаришка щиро нахвалювала мою роботу, це надихнуло мене на створення нових прикрас.
— Оригінальності у творчості тобі не бракує, як вдалося знайти свій стиль у творенні прикрас?
— Головна моя фішка — яскраві кольори, я постійно експериментую з барвами, компоную нитки. Я оптиміст, радості зичу й іншим, тому роботи створюю веселкові, потішні, щоб від них у когось покращився настрій. Часто вигадую для своїх робіт веселі чи мрійливі, часом загадкові назви, це теж є моєю фішкою.
— Де черпаєш натхнення?
— Скрізь, часом воно приходить несподівано, наче нізвідки, тому завжди маю при собі косметичку з нитками та гачком. В’яжу щоразу, коли є вільна хвилинка.
— Які ще вироби, крім намиста, є у твоїй колекції?
— Їх не злічити: в’язані шпицями шарфики, шапки і рукавички, сумки, створені гачком косметички, чохли для мобільних телефонів, сережки, браслети, брошки… — усе, що подобається дівчатам. Сподіваюся пізніше взятися й до складніших робіт.
— Знаю, що хобі для тебе стало й міні-бізнесом. Плоди твоїх рук можна замовити через соціальну мережу “Вконтакте”.
— Так. Коли зрозуміла, що людям мої роботи подобаються, помістила фотокаталог з власними виробами в Інтернеті на різних сайтах. Ціна пропонованого мною товару — символічна, розумію, що більшість моїх клієнтів — молодь, студентки, школярки, які ще не мають власного заробітку. Віднедавна мої роботи можна придбати у тернопільських магазинах Art-shop “Чічіта” та “Рукодільниця”, брала участь у різних художніх виставках. Хочеться, щоб мій бренд “Аромат помаранчі” (така назва пов’язана з тим, що маю руденьке волосся) став відомим в Україні. Але головне моє бажання не прославитися чи підзаробити, а приносити радість людям, тому частіше свої роботи дарую. Це так приємно, коли твоє дітище, створене з любов’ю, “живе” у когось із друзів, близьких, знайомих, нагадує їм про тебе.
— Про таких, як ти, кажуть: талановита людина — талановита в усьому. Ти маєш час на вивчення журналістики, фотографуєш, займаєшся у народному театральному гуртку “Багато галасу”.
— Так, поки молода, хочеться багато осягнути, спробувати, побачити. Я — людина творча і постійна зайнятість мене заводить, не можу сидіти без діла. Ще одним із моїх захоплень є подорожі Батьківщиною, часто їжджу на різні музичні фестивалі. Хочеться всім ровесникам та й, зрештою, всім побажати постійно бути в русі, щось творити, шукати, дізнаватися, тоді відчуваєш справжній смак життя!
— Дякую за розмову.
Ірина САЛІЙ