Так називається виставка творів з власної колекції, що відкривається сьогодні в обласному художньому музеї о 16.00. Її назва символізує духовний вимір людського існування. Але мається на увазі не лише християнська тематика, а й духовність, яка коріниться в релігії, народній моралі, звичаях та обрядах. Саме така змістовність поєднує відібрані для експонування твори, виконані різними авторами в різних мистецьких техніках.
У багатьох живописних полотнах використовуються іконографічні мотиви. Образ “Покрови” в картині Олександра Мельника набуває національно-патріотичного забарвлення: Божа Матір, яка простирає свою покрову над багатостраждальним народом, зображена у вигляді жінки в українському вбранні, перед нею — національні символи: стилізований кущ калини з червоними кетягами, могила з козацьким хрестом, під яким спочивають борці за волю. “Георгій-Змієборець” Петра Малишка має не лише конкретне, але й символічне значення: він уособлює перемогу сил добра над злом, світла над пітьмою. Володимир Бовкун, звертаючись до іконографічного мотиву Богородиці, відтворює лише стилізоване рельєфне зображення візерунків окладу, а на місці ликів та рук — непрописані чорні площини. Можливо, це докір художника тим, хто на словах проголошує високі духовні устремління, про людське око відвідує церкву, а насправді не має Бога в душі. Графічні аркуші Ніни Буряк також композиційно наближені до канонічної Богородичної ікони. Проте зовсім не канонічна колірна палітра цих творів, у яких використано лише золотистий і чорний з білими акцентами. Неканонічним є і дрібний орнамент, що, немов жалобне мереживо, заповнює значні площини аркушів. Він також асоціюється з вишивкою на одязі жінки й дитини, підкреслюючи національну приналежність образів. Його жорсткі, загострені форми утворюють своєрідний терновий вінок на голові матері. І нарешті назва “Українські мадонни”. Тож у цих аркушах мисткиня, використовуючи елементи релігійного мистецтва, наповнює їх новим змістом, втілює трагедію українських матерів, які втрачали своїх дітей протягом усієї кривавої, безжальної історії нашого народу. Полотно Миколи Бондаря “Обереги вічності” уособлює поєднання прадавніх народних вірувань і християнства. Саме з такого поєднання народилися традиції святкування багатьох релігійних свят. Різдвяну обрядовість відображено в картині Феодосія Гуменюка “Вертеп у Львові”, батику Наталії Погребняк “Різдвяна зірка”, об’ємно-пластичній композиції Людмили Нікітюк “Колядники”. Микола Мазур на полотні “Різдво” відтворює відчуття сімейного затишку, родинної злагоди, з якими це свято пов’язане в народних уявленнях. Ольгу Петрову приваблює не так сюжетна змістовність, як символіка кольору, його чуттєве наповнення (“Радість Різдва”). До традиційного жанру українського народного мистецтва — ікони на склі — апелює серія творів Володимира Луканя “Гріб Господній”, що ілюструє біблійну оповідь про страсті Христові.
Отже, мистецькі твори, представлені на цій виставці, ґрунтуються на розумінні різних періодів культурного розвитку українців — народовір’я і християнства — як цілісного історичного процесу, свідчать про глибину і спадкоємність духовної традиції народу.
Людмила Тимофєєва